Назад до випуску

Текст статті - PDF

УДК 111.852:78

DOI: https://doi.org/10.17721/UCS.2019.1(4).10

І. В. Живоглядова, канд. філос. наук, доц.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

вул. Володимирська, 60, м. Київ, 01033, Україна

 

МУЗИЧНЕ ТВОРЕННЯ "ЛЮДСЬКОГО" ЯК СМИСЛОУТВОРЮЮЧИЙ ЧУТТЄВИЙ СПОСІБ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ

У статті здійснюється аналіз специфіки виявлення антропокреативних засад європейської культури музичною практикою люд-ства. Висновується, що культуротворче значення музики полягає у тому, що вона є формою і способом репрезентації людських мож-ливостей перетворення стратегії життя на індивідуальне відкриття, власне надбання (як на рівні індивіда, так і певної спільноти). Зміни, що відбувалися у сфері музичного мистецтва, торкалися розвитку вдосконалення людського начала руху культури. Його пред-метні характеристики діяльнісних форм, об’єм культурно-естетичного змісту – те, що складає "людську цінність" музики в загаль-ному просторі розвитку суб’єкта культури, ‒ формувалися відповідно до змін координат предметно-чуттєвого аспекту відношень взаємодії "людина ‒ світ". Якщо розуміти культуру як джерело, простір і результат духовно-практичного досвіду людства, то музи-ка постає в якості специфічної цілісної системи конкретизації і репрезентації цього досвіду, феномена, в якому відбилися неповтор-ність і глибина життєвого світу людства, конкретно-чуттєвий спосіб прилучення до інтерсуб’єктивного досвіду ритмізації та гар-монізації буття. Виразні можливості мовних засобів музичного мистецтва розглядаються в контексті загального процесу оформ-лення музичним звуком простору людського життя, розвитку художніх практик світобачення та світовідчуття середньовічної хри-стиянської культури зокрема.

Дослідження ґрунтується на розумінні християнства як особливого виду культурної організації духовно-практичного розвитку людства, що запропонувало певні способи зняття протиріччя зовнішнього і внутрішнього планів дійсності, узгодження можливого і бажаного. Створюються умови спрямування можливостей суб’єкта для виявлення і подолання цієї невідповідності самостійною не-байдужою дією. В межах релігійної свідомості культура рухалася до майбутнього відкриття Людини, накреслювалася тенденція зро-стання суб’єктивного начала, яка ставала стилістично близькою для багатьох явищ художньої культури. Реальним виходом на новий рівень саморуху в просторі культури стала духовна музика, яка, поки що демонструючи лише наближення до емоційно-проникливого розуміння і переживання дійсності, виявляє можливості "артикулювати" найскладніші духовні питання на рівні інтимності суб’єктивних переживань.

Ключові слова: християнська культура, візантійська культура, духовна музика, художнє світобачення та світовідчуття, музична почуттєвість, музично-літературна мова, музичні форми, літургія.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бальтазар Г. У. фон. Раскрытие музыкальной идеи. Опыт синте- за музыки / Г.У. фон Бальтазар; К. Барт.; Г. Кюнг // Богословие и музы- ка. Три речи о Моцарте. – М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2006. С. 2 – 46.

© І. В. Живоглядова, 2019