Текст статті - PDF

УДК 130.2:316.77

DOI: https://doi.org/10.17721/UCS.2018.1(2).01

М. І. Бойченко, д-р філос. наук, проф.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

вул. Володимирська, 60, м. Київ, 01033, Україна

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

КОМУНІКАТИВНА ПАРАДИГМА ДОСЛІДЖЕННЯ КУЛЬТУРИ

У статті розглянуто культуру під кутом зору пріоритетності її комунікативного виміру. Соціальна комунікація постає як основа творення та відтворення культури, як один з важливих засобів і до певної міри кінцева мета розвитку культури. Обґрунтовано тезу, що неможливий задовільний розгляд функціонування культури у суспільстві без врахування комунікативних механізмів його забезпечення. Виявлено провідну роль цінностей при визначенні комунікації як функціональної основи культури: цінності культури, набуваючи функціонального соціального призначення (зокрема, у вигляді соціальних ролей), забезпечують участь членів суспільства як у суспільному житті загалом, так і у його розвитку засобами культури. Комунікативний критерій дає можливість визначати як культуру лише те зі зробленого людиною, що сприяє соціальній комунікації, тобто що забезпечує відтворення та розвиток суспільства. Крім того, соціальна комунікація постає не лише як засіб та критерій розвитку культури, але і як мета її розвитку – як у очевидному випадку комунікативної культури, так і у більш широкому значенні як культури будь-якої комунікації. Якщо у першому, вузькому, значенні йде мова про щось близьке за значенням до етикету, то у другому, широкому, сенсі, який задає ціннісно-смисловий горизонт для розуміння усієї культури, остання постає як комунікація – актуальна і потенційна.

Ключові слова: культура, комунікація, соціальна комунікація, цінності, соціальні функції, соціальні ролі, соціальна технологія.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Апель К.-О. Дискурс і відповідальність: проблема переходу до постконвенціональної моралі / К.-О. Апель ; [пер. з нім. В. Купліна]. – К.: Дух і Літера, 2009. – 430 с.

2. Бойченко М. І. Академічний статус соціальної філософії у стосунку до її неакадемічних втілень / М. І. Бойченко // Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник. – К. ВЦ "Київський університет", 2014. ‒ № 1. – С. 34‒37.

3. Бойченко М. І. Системний підхід у соціальному пізнанні: ціннісний і функціональний аспекти. Монографія / М. І. Бойченко. – К.: Видавництво "Промінь", 2011. – 320 с.

4. Бьолер Д. Відповідальність за майбутнє з глобальної перспективи. Актуальність філософії Ганса Йонаса та етики дискурсу / Д. Бьолер; [пер. з нім. А Єрмоленка]. – К.: Стилос, 2014. – 157 с.

5. Габермас Ю. Теорія комунікативної дії / Ю. Габермас ; [пер. з нім. К. Поліщук ; наук. ред. Б. Поляруш]. – Л.: Астролябія, 2010. – Т. 1 : Раціональність дії та суспільна раціоналізація. – 520 с.

6. Гарфінкель Г. Дослідження з етнометодології / Г. Гарфінкель; [пер. з англ. В.Шовкун]. – К.: КУРС, 2005. – 340 с.

7. Луман Н. Невероятность коммуникации; [пер. с нем.] / Н. Луман ; [пер. с нем. А. М. Ложеницина, под ред. Н. А. Головина] // Проблемы теоретической социологии. Вып. 3. / Отв. ред. А. О. Бороноев. – СПб.: Издательство СПбГУ, 2000. – С. 165‒199.

8. Луман Н. Поняття цілі і системна раціональність: щодо функції цілей у соціальних системах / Ніклас Луман [пер. з нім. М. Бойченка та В. Кебуладзе]. – К.: Дух і Літера, 2011. – 336 с.

9. Луман Н. Социальные системы. Очерк общей теории / Н. Луман; [пер. с нем. И. Д. Газиева ; под ред. Н. А. Головина]. – СПб.: Наука, 2007. – 648 c.

10. Ясперс К. Духовная ситуация времени / К. Ясперс; [пер. М. И. Левиной] // Смысл и назначение истории. – Изд. второе. – М., 1994. – С. 287–418.

11. Ясперс К. Ідея Університету / К. Ясперс; [пер. з нім.] // Ідея Університету: Антологія / Упоряд.: М. Зубрицька, Н. Бабалик,

З. Рибчинська; відп. ред. М. Зубрицька. – Львів: Літопис, 2002. – С. 134‒139.

12. Ясперс К. Философия: в 3-х т.: Т. 2. Просветление экзистенции / К. Ясперс. – М.: Канон+, 2012. – 448 с.

13. Ясперс К. Философская вера / Карл Ясперс; [пер. с нем.]. // Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М.: Республика, 1991. – С. 420‒508.

© Бойченко М. І. 2018